Саша Кутовий і Назар Чорний. Словами

Цією розмовою ми розпочнемо серію інтерв’ю з учасниками ком’юніті. Як правило, фотографів, стилістів, мейкап-артистів знають за результатами їхньої роботи, бо їх мова — візуальна. Ми вирішили піти альтернативним шляхом, комунікуючи за допомогою слів, аби дізнатись, що формує сутність таких людей.

Стиліст, а тепер ще й художник Саша Кутовий і фотограф Назар Чорний не тяжіли до публічної присутності, натомість говорили про себе своїми роботами. Їхня взаємодія на майданчику вплинула на формування характерної образності та підходів. Ця розмова — спроба дізнатися про Назара і Сашу з погляду на їхні особистості та їхнє життя.

Хотіла б почати з питання «Як вам взагалі ідея давати інтерв’ю?»

СК Спілкування з близькими для мене людьми завжди приносить радість.

НЧ Якщо говорити відверто, то передавати свою думку за допомогою слів мені важко, а ось через фотографію можу розказати цікавіше, ще й в кольорах.

Якщо поглянути на минулий рік, чи виникає у вас відчуття того, що це такий собі новий старт? Як це відчуваєте зараз конкретно ви?

СК Мене це відчуття не покидає вже майже три з половиною роки, які дуже насичені подіями. Раніше я працював на великі компанії (останнім місцем була редакція українського Harper’s Bazaar), після чого вирушив у самостійне плавання. Цей перехід став для мене великим кроком, бо ти вже ні від кого не залежиш особистісно. По-друге, я заглибився у вивчення психології та езотеричних практик, що також відкрило для мене речі, яких я до того у собі не бачив. Ти задумуєшся, у якому напрямку рухаєшся, як проживаєш життя. Я почав медитувати, і це підштовхнуло мене до нового початку. Вторгнення стало найбільш переломним моментом, із цими переживаннями ніщо не зрівняється, бо з тобою це вперше і воно лишається, із цим потрібно справлятись, рефлексувати. Але я дійшов висновку, що війну можна сприймати з різних точок. Я схиляюсь до того, що вона чомусь вчить нас.

Я став активно малювати, коли почалась епідемія коронавірусу. Було дуже багато думок, які хотілося перенести на папір. Механічно потягло до малювання. Я вже почав розуміти, що це була своєрідна терапія, тому що коли ти сидиш у закритому просторі, треба чимось зайняти себе і вивільнити цей ментальний тиск. Серія моїх робіт називається Minddiary, тому що це щоденник, записки, які ти переносиш на папір. Це міркування про свою природу, природу людей, які тебе оточують. Мені це допомагає справлятися з емоціями, особливо з чужими. Це все переросло в те, чим я займаюсь постійно, без цього вже не можу. Я думав про те, що, можливо, перестану бути стилістом, але я не хочу себе обмежувати, тому що в моїй творчості все дуже сильно переплітається. У своїх зніманнях я почав інтегрувати малюнки й арт-об’єкти, і одне без одного вже не працює. 

НЧ Я знаходжу радість у простих речах, які супроводжують повсякдення: сонячні промені на моїй шкірі, спостереження за тим, як грають собаки, зустрічі з близькими людьми, яких давно не бачив. Якщо говорити про майбутнє, то я зможу думати про це лише тоді, коли мій друг Паша (Паша Мацера — оператор, один з учасників ком’юніті. — Прим. авт.) повернеться з фронту. І ми сидітимемо разом у кафе і говоритимемо ні про що, як раніше. Тільки після цього я відчуватиму, що майбутнє в безпеці, що я можу знову будувати плани.

Хочу перейти до того моменту, коли ви почали працювати. Ви пам’ятаєте, як це сталося, як ви дізналися один про одного?

СК Назар став переможцем конкурсу Bazaar Fashion Forward, а познайомились ми на зніманні для журналу Harper’s Bazaar, куди мене запросили стилізувати зйомку. Після цього вже почали товаришувати й активно співпрацювати з різними виданнями і брендами. 

НЧ Так, я став переможцем Bazaar Fashion Forward, і Анна Земскова, яка на той час була головною редакторкою Harper’s Bazaar Ukraine, за вечерею, коли ми обговорювали команду, з якою я буду створювати проєкт, сказала мені: «Я знаю людину, з якою ти класно спрацюєшся». Після цього я познайомився із Сашею. Анна дійсно мала рацію…

Поговорімо про ваші спільні проєкти. У 2020-му ви реалізували знімання, у яке були залучені лише чорношкірі моделі, і надалі продовжили таку практику вже в інших зніманнях. У світовому контексті таке залучення завжди сприймалося як дещо революційне і завжди супроводжувалося дискусією про брак різноманітності у модній галузі. Можете розповісти, як ви прийшли до такої ідеї і чому це знімання стало знаковим?

СК Творчість Назара акцентувалась на різноманітті, а також на залученні естетики різних культур, тому ми вирішили продовжити цю близьку нам тему у подальших проєктах. Ідея про брак різноманітності насправді є дуже важливою, тому говорити про це зі сторінок глянцевого видання, на велику аудиторію, було для нас важливою місією.

Коли ви обмірковуєте процес знімання, то чи думаєте ви про глядача, його реакцію? Загалом глядач важливий для вас?

СК Особисто для мене це завжди про діалог. На даному етапі вся моя творчість несе в собі рефлексію на якісь події, що відбуваються зі мною та, можливо, матимуть відгук у інших людей і будуть їм якимось чином допомагати. Дуже наповнює, коли незнайомі люди пишуть, що їх надихає те, що ми робимо, і ти розумієш: обраний тобою шлях — правильний. Мені приємно отримувати позитивний фідбек від колег, вони також цим надихають. 

Як вважаєш, що у тебе спільного з Назаром?

Напевно, естетика і бачення кадру, а також ризиковані ідеї для знімань. На початкових етапах переговорів ти навіть не розумієш, як це втілити в реальність, але результат завжди дивує.

Назаре, що у тебе спільного із Сашею?

Ми обидва палко любимо те, чим займаємось. Це коли ти можеш творити 24/7; віддавати всього себе; не спати ночами, не жаліючи сил; щось створювати, малювати, будувати, придумувати — словом, робити свою справу.

Якщо у вас виникають непорозуміння під час роботи, як ви їх вирішуєте?

СК Таких моментів було дуже мало, тому що ми довіряємо один одному і наш творчий процес — це завжди цікава нам обом співпраця.

НЧ Непорозуміння не виникають, хоч я безкомпромісна людина. Ми на одній хвилі, тому і нема про що сперечатися. 

Наскільки ваші проєкти мають персональний контекст? Чи відчуваєте, що через свою творчість ви можете артикулювати важливі для суспільства речі?

СК На сто відсотків! Вся творчість несе в собі щось важливе для мене, і про деякі персональні переживання та життєві події я говорю саме так, тому що це допомагає мені на шляху зцілення, і дуже круто, коли може допомогти ще комусь.

Який аспект у творчості є найважчим?

СК Для мене це початкові етапи планування. Усе починається з комунікації з фотографом, разом ми створюємо драфт нашого бачення, ділимося задумами, які давно хотіли втілити. Я завжди переглядаю свої нотатки й роздумую, як це все втілити в реальну зйомку. Потім роблю вибірку одягу, відразу обмірковуючи те, як його відзняти не лише як об’єкт, а щоб він провокував глядача на роздуми, про що ця зйомка та що ти хочеш сказати. Для мене це не про тренди, а більше про історію, яку вони допомагають розповісти. Люблю включати речі з особистих архівів або щось створювати самостійно. Це ще крутіше й цікавіше, коли можна вплести такі речі в якусь історію, це додає рефлексивності. Далі — кастинг і логістичні моменти, тому що якісний результат залежить від співпраці з людьми, з якими тобі комфортно, яким ти довіряєш. 

Окремо зазначу про дослідження, яке я роблю перед зніманням. Я створюю мудборди, але не дуже їх люблю, тому що вони обмежують. Та водночас і допомагають, бо ти можеш показати команді візуальні компоненти. Але іноді ти можеш зациклитись на картинці, і це гальмує творчість, ти вже відштовхуєшся від референсу. Мені цікаво робити щось автентичне, таке, що не перегукується з твоїм мудбордом, тому люблю працювати без них.

НЧ Дуже важко відмовлятися від крутих ідей, але в тебе є лише дванадцять годин зміни, і в цей час потрібно вмістити все. У такі моменти ти відкидаєш велику частину думок та ідей. І це дуже важко — відкидати свої ідеї. 

Чи є відчуття того, що за період спільної роботи ви допомогли еволюціонувати один одному?

СК Так, Назар частково розширив мої кордони і довів, що на знімальному майданчику можливо все. Як приклад, у нас було знімання, коли Назар запропонував посадити модель на скляну конструкцію і зняти її знизу. Конструкцію тримали четверо людей, а модель мала страх висоти, і це було щось із чимось. Але результат був того вартий. Іноді ти думаєш: «Як взагалі ми це зробили, маючи стільки обмежень?» Але коли ти щось створюєш з людьми, які натхненні своєю роботою, то це виливається в крутий результат.

НЧ Звичайно, кожен проєкт — це ще одна сходинка, де ти і когось вчиш, і сам навчаєшся у професіоналів. Не можу дочекатися нового проєкту із Сашею.  

Що вплинуло на формування вашого смаку та візуальної мови?

СК Загалом у своїй творчості я надихаюсь квантовою фізикою і красою природи. Візуальна культура і музика також впливають. Якщо згадати конкретні персоналії, то серед них Сай Твомблі, Бернднаут Смілде, Еґон Шіле, Роберт Меплторп. З музичних виконавців — TR/ST. 

НЧ Напевно, все почалося з дитинства. Це моя мама та її смак в одязі: вона завжди шукала більшого, ніж те, що пропонувало їй невелике місто. Напевно, цей пошук позначився і на мені, а далі — це пошук музики, кіно, а ще людей, з якими спілкуєшся. Усе те, що ми бачимо і чуємо, редагує наш смак. 

Ви належите до нової генерації української креативної спільноти, яка постала після Євромайдану. Момент професійного становлення припав на час кардинальних змін у країні, тобто ми так чи інакше відчували вплив подій і брали участь у суспільно-політичному процесі. Однак світова фешн-спільнота сприймалась дещо відсторонено від політичних явищ і процесів. Але ми бачимо, що все змінилось. Як, на вашу думку, ця залученість представників моди й культури впливає на світ загалом?

СК Говорити правду про нашу країну та її хоробрий народ у ці складні часи дуже цінно, тому що це надзвичайно вагомий вплив, який допоміг змінити ставлення до України в усьому світі.

Якщо говорити загалом, то через творчість ти можеш комунікувати про важливі речі так, що це стане близьким багатьом людям, навіть тим, яким це не цікаво. Я вважаю, що це великий плюс, коли наша сфера виходить за звичні рамки і перестає бути ізольованою від важливих тем. Але я розумію, що це індустрія, яка все ж орієнтується на продажі, і в цьому сенсі вона обмежена. Ти не до кінця можеш виражати себе у творчому плані. Зараз я дуже фокусуюсь на творчому аспекті, тому що це про самовираження. Якщо брати світові бренди, то вони орієнтуються на комерційну складову, і зрозуміло чому. Всі помічають, що у позиціонуванні бренди стали більш відкритими до публіки, вони реалізують багато соціальних проєктів. Дуже багато колаборацій з художниками, дуже багато брендів стараються зробити щось подібне, змагаючись в оригінальності і креативності. Кастинги стали лояльними, будь-яка людина може долучитися до показу. І це великий плюс. Але, на мою думку, це все спрямовано на те, щоб мати комерційний успіх. Тому ти все одно не зможеш виразити свій творчий потенціал на сто відсотків, працюючи в індустрії моди; завжди буде існувати комерційна складова. Але все змінюється, з’являється все більше незалежних видань, брендів slow fashion — «повільної моди», які грають за своїми правилами. 

Коли ми з вами обговорювали ваші майбутні проєкти та з ким ви хотіли б попрацювати, ви згадали українок, а саме Юлію Пеліпас та Кейт Андервуд, які затвердились у світовому контексті. З цього боку цікаво дізнатися, як ваші амбіції розширились останнім часом. І чи важливо наголошувати на своїй ідентичності та на походженні, коли працюєш в інтернаціональній сфері?

СК Насправді ми з Назаром давно розмірковували над тим, з ким би ми хотіли попрацювати. Кейт Андервуд подобається нам обом, вона дуже цікава і зовні, і як особистість. До того ж вона відома українська модель. 

Я вважаю, що ця ідентичність важлива, без неї ти — це не ти. Як її зберігати, коли працюєш у міжнародному контексті? Я вважаю, що добре говорити про те, звідки ти. Показувати це і не боятися рухатися в сучасному напрямку, бо, крім багатого етнічного спадку, у нас є також і актуальна культура. 

НЧ Абсолютно погоджуюся з тим, що сказав Саша!